Батькам

Уроки, які дитина повинна засвоїти до 10 років

Виховувати дітей не так уже й складно, як здається на перший погляд. Так, час від часу всі батьки стикаються з труднощами. Але, у підсумку, їх роль зводиться до виконання простих завдань:

·        піклуватися про дитину, як про самого себе;

·        показувати дитині приклад поведінки, яку вони бажають, щоб вона засвоїла;

·        навчити дитину відрізняти гарне від поганого;

·        оберігати дитину від небезпеки;

·        любити дитину безумовно.

Коли дитині виповниться 10 років, вона має засвоїти 10 простих уроків. І батьки повинні їй у цьому допомогти.

1. Бути добрим – одне з головних життєвих досягнень

Інші здобутки (наприклад, гарні оцінки в школі або перемоги у спорті) також мають вагу. Але найважливіше – це те, як дитина ставиться до людей і самої себе. Любов і доброта – ось що справді важливе в житті.

2. Любові досить для всіх

Якщо у вас одна дитина, говоріть їй: «Я люблю і тебе, і тата». Якщо у вас декілька дітей, говоріть їм: «Я люблю тебе і твого брата / сестру. Любові вистачить для всіх, я люблю вас однаково».

3. Твої зовнішність і тіло прекрасні

Повторюйте це дитині щоразу, коли вона почне в цьому сумніватися.

4. Важливо піклуватися про своє тіло

Дитина має піклуватися про гігієну. Годуйте її достатньо, але не надміру. Дбайте, щоб організм дитини був здоровим і сильним. Поговоріть із дитиною про те, яке чудове її тіло, адже завдяки йому вона має змогу бігати, обніматися, їсти й робити ще дуже багато приємних речей.

5. Кожна людина унікальна

Кожен із нас має унікальні здібності й таланти. Тому дитині не потрібно бути кращою у всьому: вона просто повинна намагатися виконувати свої справи якомога якісніше.

6. Ти не самотній

Говоріть дитині: «Навіть якщо мене немає поруч, я завжди пам'ятаю про тебе й люблю тебе».

7. Важливо ділитися з іншими

Поясніть дитині, що важливо ділитися з іншими дітьми іграшками, думками, навчати інших того, що вона сама вміє (наприклад, зав'язувати шнурки або кидати м'яч). Показуйте дитині приклад такої поведінки.

8. Іноді говорити «ні» – це нормально

Якщо дитина має якусь особливу для неї іграшку, якою не бажає ні з ким ділитися (наприклад, бабусин подарунок), цілком прийнятно сказати: «Я не хочу ділитися». Не обов'язково завжди погоджуватися із чиїмись проханнями. Але навіть відмовляючи комусь, дитина при цьому повинна виявляти доброту.

9. Дуже важливо поважати своїх батьків

Говоріть дитині: «Усе, що ми з татом робимо, – це тому, що любимо тебе. Ми хочемо, щоб ти був у безпеці. Ми хочемо, щоб ти жив якнайкраще». Демонструйте дитині позитивний приклад: ставтеся до себе й інших із повагою.

10. Що б не трапилося, ми завжди будемо тебе любити

Говоріть такі слова дитині якомога частіше, адже вони допоможуть їй почуватися потрібною й любимою.

Як уберегти дітей від емоційних травм

Серед батьків побутує величезна кількість думок про те, як правильно виховувати дітей. Однак багато батьків при цьому виховують дітей так, як виховували їх самих. Це часто призводить до розбіжностей.

Емоційне насильство або конфлікти з батьками – не рідкість. Стаючи батьками, люди можуть неусвідомлено переносити свій негативний досвід на стосунки із власними дітьми. Слід захищати дітей від подібних емоційних травм і не проявляти емоційне насильство у ставленні до дитини.

Дитина повинна знати, що її люблять і про неї піклуються. Також вона повинна мати достатньо свободи, щоб навчитись вірити у свої сили, бути впевненою, що вдома вона в цілковитій безпеці. Допоможіть їй розвинути таланти та встановити близькі стосунки з іншими людьми. Тоді життя дитини наповниться змістом.

Інакше кажучи, ваше завдання – спрямувати енергію батьківської любові в позитивне русло. Не повторюйте помилок, яких припускалися ваші батьки. Візьміть із стосунків з ними тільки найкраще. У кожного з нас є свої страхи, проте ніколи не сумнівайтесь у тому, що ви можете бути хорошими батьками для своїх дітей.

Вам варто знати, як правильно робити в різних ситуаціях з дитиною. Пам'ятайте про те, що емоційні травми, отримані нею в дитинстві, не минуть безслідно. Ставтесь до дитини з повагою й переконайтеся, що вона відчуває себе комфортно.

Батьки, у яких було важке дитинство, перш за все повинні відпустити минуле. Залиште негативні думки в минулому, замінивши їх оптимізмом і позитивним настроєм.

Найкраще підтвердження того, що ви правильно виховуєте дитину, – почути, як вона з гордістю каже про те, що ви проявляєте до неї інтерес, любите її, проводите з нею багато часу. Ви хочете, щоб ваша дитина казала так про вас? Здавалось би, відповідь очевидна. Легко сказати, чого ви хочете від дитини, а чого ні. Найважче дійсно зрозуміти це. Розуміючи, якою ви хочете виховати свою дитину, ви вже робите перший крок на шляху до цього. Станьте для неї прикладом, адже не таємниця, що діти багато в чому переймають поведінку батьків.

Тому намагайтеся, щоб дитина переймала тільки найкраще. Пам'ятайте, що події минулого вже не змінити, але в житті вашої дитини обов'язково будуть періоди, коли ваша присутність і підтримка будуть для неї дуже важливими. Не допускайте, щоб дитина відчувала, що батьки її ігнорують. Іншими словами, необхідно відпустити минуле, щоб гіркота від ваших дитячих спогадів не отруювала життя вашої дитини.

Тільки навчившись чути свою інтуїцію та своє серце, ми зможемо стати гідним прикладом для дитини. В іншому випадку дитина буде сліпо наслідувати нас, не розвиваючи свої власні якості. Відсутність у дитини власних амбіцій і поглядів на речі призводить до того, що в майбутньому вона може піддаватись маніпуляціям інших людей.

Ті, в кого було важке дитинство, знають, як це, коли тобою маніпулюють або ігнорують тебе. Тому постарайтесь не допустити цього у ставленні до вашої дитини. У той же час важливо не бути занадто чутливим і зберігати баланс між своїми потребами й потребами дитини. Подумайте, можливо, разом із труднощами дитинства ви успадкували і звичку бути суворими з дітьми. У будь-якому випадку постарайтесь отримати з цього користь. Принаймні, ви знаєте, як це, коли з тобою поводяться погано. Це не дасть вам чинити так само з дитиною.

Отже, у вас є шанс на власному прикладі показати, що завжди можна стати краще. Дозвольте дитині розвиватись і досліджувати свій внутрішній світ. Постарайтесь не заважати їй ставати кращою. І, ймовірно, у майбутньому вона буде робити так само й зі своїми дітьми. 

Шкода вербального насильства для дитини

Уявіть себе дитиною, якій погрожують або на яку кричать через незначну помилку. Що б ви відчували в такій ситуації? Сором? Приниження? Страх припуститися помилки ще раз і бути за це покараним? Можливо, ви б відчували, що вас не люблять?

Вербальне насильство, або усні образи, – одна з найпоширеніших форм насильства над дітьми. І батьки часто ігнорують це, видаючи вербальне насильство за «дисциплінування» або «суворі прояви любові». Розгляньмо наслідки, до яких може призвести вербальне насильство в короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Короткостроковий ефект вербального насильства над дітьми

Шкода, спричинена вербальним насильством, не помітна зовні, але чинить значний вплив на психіку людини. Дітям буває складно подолати ці наслідки. Які ж короткострокові ефекти вербального насильства?

1. Звичайна або хронічна депресія

Якщо ви кричите на дитину або ображаєте її, це може призвести до таких негативних наслідків:

·        у дитини може розвинутися комплекс неповноцінності, вона може стати замкнутою;

·        такий стан здатен перейти в хронічну форму, якщо вербальне насильство трапляється часто й упродовж тривалого часу.

2. Погіршення фізичного й розумового розвитку

Коли в дитини послаблюється впевненість у собі, то погіршуються її розумові і фізичні показники:

·        якщо батьки говорять дитині: «Я знаю: ти переможеш у змаганні», це допомагає їй бути впевненою незалежно від результату змагань;

·        і навпаки, якщо батьки говорять дитині: «Маєш погану витривалість», та нервуватиме через те, що їй пророкують поганий результат. За таких умов не виключена висока ймовірність того, що дитина програє, підтверджуючи передбачення батьків.

3. Формування комплексу неповноцінності

Коли на дитину постійно кричать, вона починає вірити, що з нею щось не так:

·        у неї формується комплекс неповноцінності, вона відчуває, що її однолітки перевершують її в усьому;

·        коли вона починає відчувати, що вона в чомусь гірша за однолітків, це змушує її саму вдаватися до насильства.

Довгостроковий ефект вербального насильства

Діти, які тривалий час схильні до вербального насильства, страждають від хронічних фізичних і психічних розладів. Розгляньмо найпоширеніші з них.

1. Проблеми зі здоров'ям

Депресія призводить до «ланцюга заміщень», при якому дитина стає схильною до переїдання або, навпаки, втрачає апетит. Це впливає на ріст і розвиток її організму: кісток, м'язів та життєво важливих органів. Таким чином, із часом дитина стає дедалі слабшою.

2. Невпевненість у собі

Самооцінка та впевненість у собі мають важливе значення для вдалої кар'єри та успішного особистого життя. Низька самооцінка та невпевненість у собі можуть призвести до розчарування й депресії.

3. Почуття безнадійності

У дітей, які часто піддаються словесним образам, не формується позитивний погляд на життя. Вони не впевнені в собі, що може викликати в них проблеми в майбутньому.

4. Схильність до залежностей

Наявність життєвих цілей часто утримує нас від вживання алкоголю й наркотиків. Простіше кажучи, голодна людина шукатиме їжу, а та, котра відчуває депресію, – речовини, що викликають звикання й утримують її подалі від реальності.

5. Асоціальна поведінка

Очевидно, найгіршим наслідком вербального насильства є те, що діти, які його зазнали, виростають психічно травмованими дорослими. Дослідження показали, що багато злочинців у дитинстві піддавалися вербальному насильству, і в них простежується тісний зв'язок між дитячою психічною травмою та схильністю до злочинів.

Емоційне й вербальне насильство

Іноді словесні образи також можуть бути проявами емоційного насильства. Часто емоційне насильство проявляється в жорстокому поводженні або нехтуванні дитиною. Емоційне насильство можуть виявляти батьки або близькі. Емоційне насильство серйозно шкодить когнітивному, емоційному, соціальному та психологічному розвитку дитини. Іноді батьки виявляють емоційне насильство, навіть усвідомлюючи наслідки своєї поведінки. Однак здебільшого вони не усвідомлюють загрози для дитини унаслідок своїх дій.

Розгляньмо деякі дії батьків – прояви емоційного насильства:

1. Ігнорування дитини

·        можливо, ви проводите недостатньо часу з дитиною, і тому вона почувається самотньою;

·        ви фізично перебуваєте поруч із дитиною, але при цьому не звертаєте на неї жодної уваги. Від цього вона теж може відчувати самотність;

·        дитина може думати, що ви її ігноруєте, якщо уникаєте зорового контакту з нею під час розмови або не звертаєтеся до неї по імені.

2. Ігнорування потреб дитини

·        ігнорування потреб дитини може виявлятися в простих діях, наприклад, висміюванні її в присутності інших людей. Для вас це дрібниця, але для дитини може мати серйозні довгострокові наслідки;

·        ви можете ігнорувати фізичні потреби дитини, відмовляючись обіймати й торкатися її. Крім того, ви можете ігнорувати її основні потреби й бажання.

3. Ізоляція дитини

·        ізоляція дитини означає, що батьки регулярно забороняють їй спілкуватися з друзями й однолітками. Також сюди належать ситуації, коли дитині не дозволяють спілкуватися з кимось із членів сім'ї або родичами;

·        ізоляція дитини також включає випадки, коли їй обмежують свободу пересування як різновид покарання (наприклад, забороняють гуляти на вулиці або виходити зі своєї кімнати). Багато батьків карають дітей, обмежуючи їх пересування, проте, якщо це відбувається занадто часто, то переростає в емоційне насильство.

4. Експлуатація дитини

·        батьки можуть проявляти емоційне насильство над дитиною й маніпулювати нею, коли спонукають її брати участь в аморальних або протизаконних діях;

·        у деяких випадках дитину можуть спонукати до таких дій сторонні люди без відома батьків;

·        експлуатація дитини може включати випадки маніпуляції з боку батьків, що призводять до асоціальної поведінки дитини. Батьки можуть змушувати дитину брехати, красти тощо.

5. Словесні образи й вербальне насильство

·        словесні образи також можуть чинити сильний і тривалий вплив на психіку дитини;

·        вербальне насильство включає глузування, спроби присоромити дитину, приниження тощо. Також сюди належать ситуації, коли дитині хтось погрожує.

6. Залякування дитини

·        батьки або близькі родичі можуть залякувати дитину, щоб змусити її підкоритися. Це одна із форм емоційного насильства;

·        батьки можуть різними способами залякувати дитину. Це може бути дія, яка ставить дитину в незручне або небезпечне становище. У неї можуть забрати улюблену іграшку, забороняти контактувати з домашнім улюбленцем або навіть рідним братом, поки вона не підкориться;

·        дитина може відчувати страх, коли батьки ставлять перед нею нереальні очікування. Дитина побоюється покарання, оскільки, на її думку, не відповідає цим очікуванням.

Факти про емоційне насильство над дітьми

Ось декілька вражаючих фактів про емоційне насильство над дітьми:

·        майже 90 % дитячих смертей трапляється в результаті підбурювання з боку батьків або близьких родичів;

·        діти, які зазнали емоційного насильства, мають на 25 % вищий порівняно з однолітками ризик розвитку фізичних і психічних розладів;

·        відносно дітей, які страждають від емоційного насильства, зберігається ризик ранньої вагітності, правопорушень, розвитку наркотичної залежності тощо.

Як запобігти емоційному насильству

Зрозуміло, усі батьки люблять своїх дітей. Однак вони можуть проявляти емоційне насильство у ставленні до них, зокрема через необізнаність. Навіть ідеальні батьки іноді кричать на своїх дітей або ігнорують їх. Коли такі випадки трапляються один раз, вони не спричиняють серйозних наслідків. Але якщо вони регулярні, то переростають в емоційне насильство над дитиною.

Хоча від емоційного насильства не застрахована будь-яка сім'я, є деякі ситуації, які можуть спровокувати його:

·        батькам, які відчувають фінансові проблеми, важко забезпечити навчання дитини. У такій сім'ї дитина може стикатися з емоційним насильством;

·        батьки в неповних сім'ях можуть почуватися занадто обтяженими турботами про дитину й відповідальністю за неї. Вони можуть говорити про те, що розчаровані дитиною, тим самим ображаючи її;

·        у випадку розлучення батьків дитина також має високий ризик зазнати емоційного насильства. Батьки можуть бути дуже зайняті процесом розлучення й ігнорувати емоційні потреби дитини.

Тому якщо ви турбуєтеся про добробут своєї дитини, прагнете, аби вона виросла гарною людиною, постарайтеся не вдаватися до словесних образ на її адресу. Також навчіть її протистояти образам. Регулярно говоріть дитині, що ви її любите й цінуєте. Будьте позитивними з нею, і в разі тих чи інших непорозумінь залишайтеся на її стороні.

Як переконатися, що ваша дитина вчиться достатньо

Юлія, мати чотирирічного Сашка, говорить: «Я часто спілкуюся з мамами, і вони розповідають мені про те, чим займаються їхні діти. Один вивчає англійську мову. Другий займається в художній школі й нещодавно здобув перемогу в конкурсі. Третій відвідує спортивну секцію.

Чуючи такі розповіді, мимоволі замислююся: а чи достатньо навчається моя дитина? Я довгий час була вхователькою в дошкільному закладі, працювала з дітьми й знаю доволі багато про їх розвиток. Однак, незважаючи на мої знання й досвід, мене не полишають сумніви».

Такі сумніви властиві багатьом молодим батькам. Ми занадто опікуємося нашими дітьми й прагнемо, щоб вони максимально розвинули свій потенціал. Однак часто такі сумніви безпідставні.

Розвиток дитини – це подорож, а не перегони

Так, можливо, ця фраза звучить банально, але це правда. Усі діти різні й розвиваються в різному темпі. Хтось набуває необхідних навичок швидше, а хтось – повільніше. Не надто важливо, чи ваша дитина розвиватиметься швидше за однолітків; головне, що вона розвиватиметься.

Діти допитливі за своєю природою

Діти інтуїтивно прагнуть пізнавати нове. Якщо забезпечити їм необхідні умови, вони майже завжди матимуть у цьому успіх. Зрозуміло, у процесі навчання не виключені ті чи інші труднощі. Наприклад, дитина може гірше вчитися, бо забагато дивиться телевізор або батьки залучають її до надмірної кількості занять (наприклад, віддають у спортивні секції, художню, музичну школи, наймають для неї репетиторів тощо).

Складність полягає в тому, що замало просто сказати дитині: «Із цього дня ти не переглядатимеш телевізор». Слід замінити всі заняття, що відволікають дитину від навчання, кориснішими. Це схоже на намагання дорослих дотримуватися здорового харчування. До вибору корисних занять для дитини слід підходити обдумано. Зрештою, якщо таких занять у її щоденному розкладі стає забагато, вона втомлюватиметься або втратить зосередженість. Вам у таких випадках може здаватися, що дитина лінується.

Але не варто впадати у відчай. Якщо у вашої дитини виникають ті чи інші труднощі у навчанні, зосередьтеся на двох речах: більше читайте і більше гуляйте на природі. Ці заняття здатні пробудити інтерес дитини. Вона стане більш щасливою, виявлятиме більше творчості в ігровій діяльності, а у навчанні – більшу зацікавленість.

Дитина може сказати, що їй потрібно

Ваша дитина може вести перед у навчанні порівняно зі своїми однолітками або, навпаки, у чомусь відставати від них. В обох випадках вам не варто замислюватися над тим, чи достатньо вчиться ваша дитина. Натомість поставте собі запитання: «На якому етапі розвитку зараз перебуває моя дитина? З якими труднощами вона стикається? У чому її сильні сторони? Як можна допомогти їй опанувати необхідні навички?».

Занадто сильна сконцентрованість на досягненнях дитини або постійне порівняння їх із здобутками однолітків – шлях до стресу. Утім, батьки часто використовують таку стратегію, і вона спричиняє занепокоєння і в них самих, і в дитини. Натомість варто взяти до уваги сильні сторони дитини й труднощі, з якими вона стикається. Дитина навчається відповідно до своїх сил і здібностей. При цьому досить важливим є отримання нею задоволення від процесу навчання.

Підтримуйте доброзичливі взаємини з дитиною, і вона обов'язково зрозуміє, що навколишній світ – це місце, сповнене цікавих речей. У дитини прокинеться інтерес до досліджень і нових знань.